Вся история –
это история борьбы подростков и детей,
вся география –
это икона двумерная, без перспективы,
где человеческая фигурка с коровкой странной
кричит издали:
«Шо!!! Я не слышу!!!»
Наверно, поэтому ты идёшь
между деревьев с поющими соловьями,
огибаешь неподвижность улиток,
смотришь на дома по сторонам улицы
и понимаешь:
нет в них ни истории, ни географии,
есть лишь возможность гладить рукой
каменные стены,
деревянные заборы,
да ещё возможность бросать в почтовые ящики
зажжённые спички,
чувствовать себя великим вестником
маленького Апокалипсиса,
всадником на четырёх
кузнечиках-попрыгунчиках.
(Перевод с украинского)
+++++++++++++++++++++++++
ВІСНИК
Уся історія –
це історія боротьби підлітків і дітей,
уся географія –
це ікона двовимірна, без перспективи,
де людська фігурка з корівкою дивною
кричить іздаля:
«Шо!!! Я не чую!!!»
Мабуть, тому ти йдеш
між дерев солов’їного співу,
оминаєш рухомість равликів,
дивишся на будинки обабіч вулиці
та розумієш:
нема в них ані історії, ні географії,
є лиш можливість рукою гладити
кам’яні стіни,
дерев’яні паркани,
та ще можливість кидати їм у поштові скриньки
запалені сірники,
почуватись великим вісником
маленького Апокаліпсису,
вершником на чотирьох
кониках-стрибунцях.