Ніч розсипає вулик золотий над садом вечоровим
понад майстернями понад верхівками соборів
гармати грізні і могутні греблі з багряниці
розказують дворам про те що скам'янілий місяць
у вікна стукає палаців й геральдичну мішуру
обтряхує з решітчастих каплиць як сонячну мару
знімає з сотень ліхтарів похмурий гул фортепіано
процесію черниць у білому ховає в цвіт ліани
Дзвіночок голосний дзенькоче сонно й безупинно
я цю красу не помічаю але вгадую незмінно
коли сновидою блукаю серед океану вод
де вибрався на дах сіяючий громовідвод
де часом вибухи троянд сліпучі як гранати
поверх гондол Венеції, над горностаями Гранади
густі олійні бризки мерехтять у склі
як бризки сухоцвітів резеди зірки полів сумні
без арфових хоралів без перегуку дзвонів
зображень повні очі як скалки халцедону
Я йшов один як перст в ту ніч мандрівником
давав засипати себе гарячим зоряним піском
тропічна ніч видзвонює в безжалісній виставі
нічних процесій домовин й даремних караванів
Хто загасив вогні в садах згасив зірки над містом
хто запалив багряний ґніт над шлюбним ліжком
хто викликав виття собак на перехрестях в місті
хто викликав ці помилки й трагічні плутаниці
хто позгрібав сніп до снопа кому так тяжко сниться
хто це зробив, який чаклун наповнив кров'ю місяць
хто розплескав світильник чорний хто взяв світильник синій
хто за завісою співав бридкі пісні незмінні
Ах це моя зрадлива ніч не знаюча спокою
забальзамована любов із запахом фруктовим
кривава моль яка в пітьмі вбиває цей потік
мертвяк який під місяцем свій роздирає бік
свої соски гашишні я в пророчу вись втикаю
відлунням б'ється голос мій який пливе й зникає
на лютні грає смерть в дуеті оркестровім
мені тебе в колиску доля підкинула сестрою.
Мій сон тремтить на стрісі жінкою нервовою
і б'ється даль вмираюча мотивами Бетховена
нечутно як до любої приходжу я до тями
ах всякий в золотій узді продовжить спати далі
у преріях кармінових у землях лотофагів
у зарослях коралових на авансцені магів
Ніч розсипає вулик золотий над садом вечоровим
понад майстернями понад верхівками соборів
тропічна ніч видзвонює в безжалісній виставі
нічних процесій домовин й даремних караванів
Vítězslav Nezval NOCI
Noc vyrojila zlatý úl nad sady večerů
nad věžičkami katedrál a atelierů
a mocné hráze z porfyru a gigantická děla
se rozléhala v nádvořích jež lunou zkameněla
třesk oken hukot paláců a heraldický prach
se třepil v mřížích kapliček jak slunce na márách
ze stonásobných arkýřů zněl černý hukot pián
a průvod bílých jeptišek se ztrácel v květech lian
Zněl zvonek klinkal ospale a bez přestání bušil
já neviděl jsem všech těch krás jež po slepu jsem tušil
jak somnambul jenž běduje nad oceány vod
když potácí se po střechách kde blýská hromosvod
kde občas růže vybuchne jak oslnivý granát
nad gondolami Benátek nad hermelinem Granad
za pršky hustých olejů jež třísní záři skel
za pršky rezed slaměnek jež třísní hvězdný pel
bez harfového chorálu bez vyzvánění zvonů
ty oči plné reflexu jak střepy chalcedonů
I já té noci vyšel jsem jak tulák na svou pěst
a nechal jsem se zasypat tím horkým pískem hvězd
noc vyzváněla tropicky jak nemilostná hrana
noc průvod rakví bez bubnů noc marná karavana
Kdo zhasil světla v zahradách a záři nad městy
kdo rozžal rubínový knot nad ložem nevěsty
kdo způsobil že vyje pes na drnu křižovatek
kdo způsobil ten nevěrný a hrůzyplný zmatek
kdo navrstvil snop po snopu kdo snil tak tragicky
kdo nalil do měsíce krev že stříká magicky
kdo rozlil černý kahanec kdo modrou lampu bere
kdo skryt za černou oponou zpívá své miserere
Ach to jsi ty má nevěrná a bezútěšná noci
balzamovaná milenko jež voníš po ovoci
krvavá můro červánku stíne jejž zabil sok
zdechlino v svitu měsíce drásající svůj bok
tvé hašišové bradavky ční do prorockých visí
tvůj hlas je rozbit ozvěnou jež vzdouvá se a mizí
ty loutno smrti třpytící se v parném orchestru
tebe mne daly sudičky v kolébce za sestru
Můj spánek třeští po střechách jak hysterická žena
a umíráček bije dál jak motiv z Beethovena
mé tiché bdění omdlívá jak žena při lásce
ach usíná však pádí dál ve zlaté ohlávce
do karmínových prérií do země Lotofagů
do korálové zahrady do proscenia magů
Noc vyrojila zlatý úl nad sady večerů
nad věžičkami katedrál a atelierů
hvězdy se třásly tropicky jak nemilostná hrana
noc průvod rakví bez bubnů noc marná karavana
