24.02.2022
Війна. День 1.
Лягав спати з планами, а прокинувся о 6:17 від телефонного дзвінка матері: розпочалась війна, справжня. Путінські війська почали обстріл усіх великих міст лівого берегу. Світ рухнув. Мій світ рухнув. До останнього не вірив, й досі не вірю – а слід.
Люди в паніці. Ми в паніці. Що робити? Куди тікати? Що робити?...
(…)
День пройшов під екраном телевізору. Здається, за все життя стільки часу не дивився новини, як за один сьогоднішній день. Секунди, хвилини, години йдуть надто повільно, ніби отримують задоволення від знущань наді мною та над іншими. (…) Двічі над нами кружляв літак. Чий він? Наш? Не наш? Спали погано. Реагуємо на кожен шурхіт.
25.02.2022
Війна. День 2.
Війна продовжується. Світ починає прокидатися й розуміти: сьогодні ми, а завтра – вони. Британія обіцяє жорсткі санкції, ЄС марудиться, НАТО лякає теж тільки санкціями – не хочуть вступати в прямий конфлікт. Аби мені дали хоч якесь право голосу, я би запитав у них: «А чи виграємо ми цю війну санкціями?». Відповідь усім відома. «Ні». То чому ж світ такий повільний… Це і є Третя світова. Принаймні, у моєму розумінні.
В другій половині дня сиділи в льосі. Оголосили повітряну тривогу. Як добре, що я встиг виїхати з Києва ще 23 числа… Ніби передчував. Але ж я їхав збирати речі в Одесу! Світе, що з тобою?
(…)
Під вечір розійшлися. Ввели комендантську годину. Вимикаємо світло, щоб не подавати сигналів ворогу. Друзі, знайомі – в Бучі, в Ірпені, в Києві… Дуже за всіх переймаюся.
Світ став дивний, і вже не буде таким, яким був до цих днів. Надіюся, після зла він стане кращим. Врешті-решт я хочу в це вірити.
26.02.2022
Війна. День 3
Цей день я, надіюсь, запам’ятаю на все своє довге та щасливе життя, якого я так хочу. Мій день народження. Мій день народження в бункері. Цікавий досвід.
Від самого ранку й до сьомої вечора сиділи в підвалі. Весь день постріли артилерії, авіація. І наша, і ворожа. Не розумієш, куди прилетить наступного разу. Тривога не завершувалася. В душі було більше, ніж тривога. Там була порожнеча. Дійсно, інколи порожнеча містить в собі більше ніж будь-що інше. Як цікаво влаштована людська душа.
Не можу сказати, що це був найгірший мій день народження. Навпаки. В ситуації, що склалася, це був найщасливіший мій день – всі рідні, всі друзі, усі дорогі люди живі та цілі. Хіба це не найкращий подарунок в такі часи?
Ввечері, після відбою, їли «святкову» гречку. Єдиний прийом їжі за сьогодні. Яка ж вона була смачна для мене… Здається, смачнішої і не було ніколи.
Були плани, були мрії. Навіть другий десяток ще не пішов. І все перекреслила війна, й зробила це так швидко й непомітно, немов моя шкільна вчителька української, коли знаходить помилку в черговому диктанті. Але ж плани та мрії – це не помилка. Хто давав право якомусь несвідомому старцю вирішувати за мене моє майбутнє?
Як багато я усвідомив у ті дні: щасливі ті люди, які живі й у яких живі та здорові їх рідні, їх діти, їх друзі, їхня родина. Щасливою людину роблять аж ніяк не гроші. Власне, що таке гроші? Папірці, які навіть не допоможуть тобі розпалити вогнище у скрутний момент.
(Далі буде...)
Історія щоденника - історія людини. Читається легко й навіть невимушено. Чекатиму продовження.
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Саро!
Ваша правда. Асоціював цей щоденник з життям. Його сторінки - це наші дні.
Ближче до фіналу буде зрозуміло, як я його позиціоную.
Нажаль, можна викласти лише 2 твори за добу, тому мабуть поки не закінчу з цим оповіданням - вірші зачекають. Потрібно кувати залізо, поки воно гаряче
Це мої перші спроби у прозі. Колись в дитинстві була мрія - написати книгу. Можливо, колись здійсниться, а поки почну з таких коротеньких оповідань.
Радий, що Вам сподобалося. Старався писати легко...
Щиро вдячний
Хроніка війни в щоденниках - дуже цінний матеріал для наступних поколінь, для історії. Пишіть, Максе, люди повинні знати правду!
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Катерино!
Тут хроніка війни переплітається з моїми особистими переживаннями та думками.
Така була ідея цього твору. Перша спроба у прозі.
Радий Вас бачити!
Хвилюючі дні... З тривогою ...в надії....
