|
Пишу не дуже літературною українською. Вірніше печерним суржиком. Не тому що рідної мови не знаю. Я знаю її з колиски. А тому , шо її ще зовсім недавно зовсім не знали ті, про кого пишу. Ще й зараз вона для них іноземна. На базовому рівні. Отже, прошу Читача вибачити, набратися терпіння та й читати так, як є.
Автор.
1. ПРОБУЖДЄНІЄ
Звук рінгтону ворвався в спальню різко, з розгону. І прозвучав непрівично голосно і даже як-то нєрвнопаралітічєскі. Зєлєнський з несподіванки дьорнувся і ще пару секунд не мог понять, шо проісходіт. А тоді всьо же в’їхав, шо це ж сработав будільнік на смартфоні. З закритими глазами потянгувся до тумбочки і навпомацки плавним двіженієм пальця погасив кажущійся йому в цей момент нестерпно протівним звук будільника.
Ще минут п’ять лежав недвижимо. Хоч понімав, шо вставать же треба. Бо неотложні государственні справи без нього не здєлаються. Тєм боліє, шо Первої Лєді рядом з ним на кроваті не було. Вона вже три дні, як поїхала з дєтьмі в Крівой Ріг. До родітєлєй мужа. Вибрала пєріод продолжающегося общєнаціонального локдауну і воспользувалась тим, шо дєті січас учацця в школі онлайн. З собою Єлєна взяла дітей, сімейного шеф-повара нємца Фрідріха да гувернантку Ганну. Ту саму Ганну, яка ізначально в Кабміні Гончарука була Міністрихою науки і освіти. А потом розприндила губи через маліньку зарплату. Дак Зєлєнський, коли міняв Міністрів-гончаруков на Міністрів-шмигалів, предложив бєдной дєвочкє місце гувернантки для своїх власних нащадків. І дав зарплату в два рази більшу за прєжнюю.
Утро наступало нєзавісімо од людських бажань. Президент №6 ще минутку полежав а потом сполз з кроваті, піднівся на ноги да позвонив у звоночок дворєцькому. Шоб дать отмашку на приготування завтрика. А сам попростував у їхній з Первою Лєді совмєстний і дуже просторний приватний санвузол, який виходив своїми дверима прямо в спальню. У санвузлі кромє простой ванни було ще й джакузі. А біля нього душова кабіна, два унітази, одне біде і ще багато дечого для комфорту і гігієни. Впрочім, не будемо далі розказувать широкому загалу інтимні подробності, приватного апартамєнта яким пользуєцця «пара намбер ван ін Юкрейн».
Підійшовши до великого зєркала, яке відображало його фігуру з голови майже по колєні та ще десь півтора метри повітряного простору над головою, наш герой вирішив сьогодні самостійно побрицця. Бо його паріхмахєр Лазарь Аронович уже другий тиждень лежав на стаціонарі, заражений на ковід І був в данноє врємя абсолютно непридатний до виконання своїх хункцій по часті паріхмахерського ремесла і мистецтва. А той хто його заміняв позавчєра, у порівнянні з Лазароновічом, як спєц, виглядєл чудовіщно жалюгідно. І був зразу же отторгнутий VIP-клієнтом.
Тягаючи по своєму намиленому державному обличчю безпечне одноразове лезо »Жіллєт», Зєлєнський раптом згадав сьогодняшній нічний входящій звоночок од Коломойського і от цього воспоминанія здригнувся, мало не вразивши лезом нижню губу. Дзвінок розбудив його посеред ночі. Як всіда увєрєнно і трохи недбало ІгорьВалєріч повідомив, шо он находіцца в казіно, а в якому – не сказав. Вмєсто цього сказал, шо токошопроігралветомказіно огромноеколиічествобабок. І через це категорично хоче, шоб оті кіломегавати електроенергії, які він (Коломойській) купив авансом в Енергоатома, взять да і продать конєчному потрєбітєлю на парудєсятковкапєєкдороже, чєм планировал сначала за каждий кіловат. Штоби полностью вєрнуть в прєжний размєр фінансовиє актіви. Коториє у нєго билі до сегодняшнєго проіграша.
Розбуджений цим раптовим тіліфонним звонком, та ще й, як помиями, обіллятий такою радикальною інформейшн, The President спросоння мало вголос не послав Валеріча разом з його актівами до його ж таки прєдков по матєрінской лінії. Проте вчасно спомнив, від КОГО ісходіт цей нічний звонок, і дав отвіт достойно. Так достойно, наскільки це можливо, лежачи в опочивальні без верхнього одягу. Набрався сил і рішітільно сказонув, шо, мовляв, ІгорьВалєріч, просім нє бєспокоїцца, єслі Вам єтонада – ми всьо порєшаємо. Бо вже добре затямив, що ІгорьВалєрічу як і РінатЛєонідічу треба давать відповідь тільки так. Бо другого вони НІПАНІМАЮТ. Да й у сам Президент Зєлєнський так само, як і його папєрєднікі, мусив був ще в началі свого строку дати всі, які було йому положено обєщалкі олігархам. В обмін на їхні хотєлкі. Обєщалкі він давав не всім, канешна. Порошенкє він не обіщав нічого, крім своєї агресії і насілія а также слєдствія з послєдіющим справедливим судовим приговором.
Час летів. Пора було снідать. Дворєцький уже мабуть поставив ВладімірСаничу завтрик на стіл. А тому, старанно витерши чисто виголене обличчя рушником та лосьйоном, Зєлєнський пішов з MASTER-спальні до своєї величезної, як штрафна футбольна площядка, їдальні.
Продолженіє слідує… Ждітє… Всєх благ!
28.01.021-29.01.021
ID:
948442
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.05.2022 16:13:29
© дата внесення змiн: 23.05.2022 12:02:27
автор: епіграми з рогами
Вкажіть причину вашої скарги
|
