( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: На причілку хати
Жде-чекає МАТИ
Свого сина.
Ще вона не знає,
Що його ховає
Домовина.
I.: Ще вона не знає,
Що спіткало горе
Всю її родину,
Неньку - Україну.
Згорблена старенька
Не розправить плечі,
Затуманив очі
Біль її та сльози,
Все чекає сина
МАТИ на порозі.
М.: Поруч жінка стала,
Погляд заховала
В гіркі сльози.
Молода, вродлива,
Мала косу сиву -
Життя грози.
І.: В небо подивилсь
Руки підняла.
Сина народила -
Я ж була щаслива,
А тепер я сива,
Молода, красива,
Тільки й щастя мала
Та не вберегла...
M.: Обійнялись щиро,
Віддали в офіру
Синів Богу.
Молитвами вкрили
Душедайні сили,
Їм в дорогу.
І.: Бо життя, як грози,
Дощ і град стіною ...
Гірко стало МАМІ,
Сльози витирала.
Зранена, прибита,
Знищена вона,
Бо не дочекалась
Сина із війни.
M.: МАМИ СИВОБІЛІ,
МОЛОДІ та ЗРІЛІ
ВАМ ВКЛОНЯЮСЬ!
А СИНАМ СОКОЛАМ -
ВІЧНІСТЬ НАДОВКОЛА!
СХИЛЯЮСЬ ...
Марія Дребіт - Ірина Харчук, матір загиблого героя з
07.05.2022 Португалія - Україна
фото з нету
