Ріднесенька! Біля могили своїх батьків я подумки повертаюся
в дитинство, згадуючи до дрібниць своїх найдорожчих, які дали
життя й виховання шістьом синам. До останнього подиху я з
любов’ю буду згадувати Вас – таких інтелігентних, розумних,
урівноважених батьків. Вічна пам’ять Вам.
Вчорашній день із плином білих хмар
В душі лишив приємнії хвилини.
Напевне то від Бога щедрий дар –
Проведені в Делятині години.
З батьками зустріч ця сумна щораз...
На стелі з плит загальної могили
Дивились з ніжністю вони на нас,
Й відвести погляд вже не було сили.
За те Вам дяка, ріднії, дорогі,
Що дарували світ шістьом синам.
Відклали справи на потім свої
Й щодня свою любов давали нам.
Вертаються у спогадах часи,
Як відправляли нас Ви на навчання:
На лицях Ваших краплями роси
Блищали, рідні, сльози в мить прощання.
Майбутніх вже любили невісток,
Яких приводили ми для знайомства.
Знаком поваги був оцей Ваш крок
І проявом людського благородства.
Вашу любов з дружиною пізнав
Й коли вже в нас була своя сім’я.
Дітей ростити помагали нам –
За все це вдячний Вам донині я.
А зараз я у розпачі стою:
Любові Вашої не оплатив боргів.
Схиляю сиву голову свою
Я перед Вами, рідні й дорогі!