Остап Сливинский. Когда-то между любовью и ненавистью…
"Легче, потому что война таки началась".
Катерина Калитко, "Меньше чем за сутки до начала войны".
*
Когда-то между любовью и ненавистью
были леса и здания.
Теперь леса изломаны, а здания сожжены.
Между любовью и ненавистью ходим напрямик.
Ясность настолько внезапна, что не все успевают зажмуриться
и ложатся, ослеплённые, в садах на окраинах.
А у тех, кто устоял, словно мёдом залеплены губы –
повторяют лишь слова любви, слова ненависти.
Да,
мы – посланцы плоской земли, наш единственный словарь – это
словарь антонимов.
Простите все, кто ждёт от нас нюансов, кто приехал сюда
делать цветные фото.
Ваши усилия пойдут насмарку, как насмарку пошли
венки наших надежд, годы сбора камней, разговоры
за низкими столами на ясно освещённых сценах.
Простите. Вот наш рентгеновский снимок. На нём –
плоть и кости. Другого теперь с собой не имеем.
(Перевод с украинского)
+++++++++++++++++++++++++++++++++
* *
Легше, бо війна таки почалася…
Катерина Калитко, «Менше ніж за добу до початку війни…»
Колись між любов’ю й ненавистю
були ліс і будівлі.
Тепер ліс поламано і будівлі спалено.
Між любов’ю й ненавистю ходимо навпростець.
Ясність така раптова, що не всі встигають замружитись
і лягають, осліплені, у садах на окраїнах.
А ті, що встояли, мають вуста, ніби медом заліплені
і повторюють лише слова любові й слова ненависті.
Так,
ми – посланці пласкої землі, наш єдиний словник – це
словник антонімів.
Вибачте всі, хто чекає від нас нюансів, хто приїхав сюди
робити кольорові фото.
Ваші зусилля підуть намарне, як намарне пішли
вінки наших надій, роки збирання каміння, розмови
за низькими столами на ясно освітлених сценах.
Вибачте. Ось наш рентгенівський знімок. На ньому –
кості і плоть. Іншого нині з собою не маємо.
