"Уяви, як ти падаєш.
І що ти відчуваєш?
Радість? Біль? Не хотілося б це знати,
Бо мені не треба уявляти.
Уяви кошмар нічний,
Прокинувшись з якого, ти блідий
Починаєш про нього забувати.
А мені не треба уявляти.
Не можу я прокинутись, як інші,
Адже не сплю. А з цього їм що?
Немає людям не знайомим діла.
Близькі також не дізнаються..." Зомліла
Фарба на папері, написана тревожною рукою.
Не дають покою слова, начертані з такою
Злобой, не людською.
До стелі дріт прикутий.
Замість тебе інший має бути.
Зрозуміло, що ти відчуваєш,
Бо тепер я це переживаю.
