У Жаби склалась ситуація така,
Що перший раз вона побачила Бика,
Від річки повертався він, води напився,
Біля болота недалеко зупинився.
А Жаба та до нього тільки—плиг,
Бик з несподіванки так і застиг.
Та Жаба тільки розсміялась:
-Я в тебе зразу ж закохалась.
В серце моє Амур вцілив стрілою,
Усе життя я марила тобою.
Ти—мій герой! Ти—справжній мачо!
Це ж треба! Отака удача!
Одружишся зі мною і навіки
Будеш моїм законним чоловіком.
У цьому благодатному краю
Заживемо з тобою, як в раю.
Не сумнівайся ти і не барися,
Хутчіш зі мною одружися,
Весілля грандіозне обіцяю,
Всіх жаб і комарів з болота позганяю.
І діток буде в нас дуже багато,
Збудуємо для них простору хату.
-Пробач!-їй Бик таке сказав,- Прощай!-
Та будь щаслива і здорова,
Я Бик брутальний, а ти всього лиш
Жаба, не Корова.
А та не промах, видерлась йому на шию:
-Кажи! Кажи! До твого діла все пришию!
Тепер від мене не даси ти тягу,
Вези до дому до свого, трудяго!
Тож не вступайте у дебати з Жабою,
Бо може виявитись та великою нахабою.
Бо як колись казала бабка Настя:
-Нахабство у житті—то друге щастя.