Ранок підніме туману завісу.
Сцена – околиця темного лісу.
З боку села червоніє заграва.
Розпочинається наша вистава.
Чуєш гвинтівочні аплодисменти?
Нумо, пильнуй за подачею лєнти.
Граймо для гостей веселії танці,
ми ж бо з тобою віднині повстанці.
Через кордон із гнилого болота
лізе червона і біла сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
Тільки-но здихались старих імперій,
лізе якесь одоробло у двері.
То ясний пан, то чортзна-чий товариш…
Ні, кулішу із такими не звариш.
Звідки їх стільки тут, ласих до влади?
Ніби самі не дамо собі ради.
Щедрий наш край і на землі багатий –
вистачить всім… Якщо купно ховати.
Через кордон із гнилого болота
лізе червона і біла сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
Нібито цих привели вже до тями –
хто не лежить, накиває п’ятами.
Не до смаку прийшлись схоже гостинці,
може полишите нас наодинці?
Ми ж тоді врешті на власному полі
виростим собі найліпшої долі,
житимем в злагоді і у покої…
Щось я замріявсь… Подай но набої.
Через кордон із гнилого болота
лізе до нас триколорна сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
підбадьорює дух 
