Я чую кроки, дріботить весна,
Невпевнено, тюльпано-пролісково.
Шепоче тихо, прокидайсь зі сна,
У відповідь кажу, мені зимово.
Буває так продовжує вона
Навіть у мене. Іноді дощами
Натягнута так туго як струна,
І апатична днями і ночами.
Я здивувалась, ти, але чому,
Така красива, загадкова, ніжна.
І так потрібна як життя йому,
Блаженно і водночас дуже грішно.
Про себе, посміхається пита,
Біжи до нього вже тебе чекає.
Мене прислав до тебе не з проста,
Переказати, що тебе кохає.
