М.: У напрузі рука. Ще лиш мить і постукає в серце.
Чи відчинете? Хтозна. В цій спробі іду навмання.
Буду вдячна сповна, якщо й навіть спитаєте: "Що це?"-
Заколоситься щастям душа і від цього зерна.
О.: Так тепло на душі - адже кожному серцю я рада
Відчиняю своє, хай і тут проростає зерно.
Цінним буде врожай: Ваша посмішка, досвід, порада
Кожне слово, як з щедрого серця полине воно.
М.: Я й сама наві́д жду, бо у цьому житті безпорадна.
Все шукаю чогось, озираюся серцем довкі́ль.
То замерзну в душі, а то, раптом, дивлюсь - вже відтала ...
Закружляла у вихорі танцю мене заметіль ...
О.: Краще танок душі, ніж болот незворушливий спокій...
Навіть якщо веде у тім танку мене в заметіль...
Хай кружляє життя, мов сніжинку у бурі жорстокій!
Може втрачу в кружлянні затиснутий пам'яттю біль...
М.: Все минеться. Пусте. Зарубцюється білими нитьми.
Вже видніється світло у темнім тунелі подій.
Відбиваю у серці пульсуючо-стримані ритми.
Загорну́ в сухозлотицю, що спричинило двобій.
О.: Щастя - вітер співа, ледве арфи торкає стру́ни-
Не в житті, а в тобі, у душі твоїй долі скарби.
Тільки ти зрозумій Проведіння вкарбовані руни.
І надію свою не втрачай в зіркопаді журби...
М.: ... У напрузі рука. Ще лиш мить і постукає в серце.
Чи наважусь? Не знаю. Відчула грядущі слова.
Розміркую життя. Ті думки повкидаю в відерце
Та піду роздавати, допоки не стерпне рука ...
Марія Дребіт - Ольга Донеччанка
01.02.2022 Португалія - Україна
фото з нету