Зустрілась з мухою бджола
Та й каже їй: агов, послухай!
Дивися, квіти розцвіли,
А пахнуть як, ти лиш понюхай.
Кульбаба, проліски, бузок,
Усе медовим чути духом.
А муха каже їй: ти що?
Найшла собі чого радіти.
І що з того, що все цвіте,
Чи це не диво, всюди квіти.
Летім зі мною, покажу,
Від чого можна шаленіти.
Та й тягне бджілку із собою,
Мерщій, мерщій давай летіти.
Я мчу вперед, а ти за мною
І через поле навпростець.
Оце ж поласуєм з тобою,
Ось прилетіли накінець.
Сідай, сестричко, ти зі мною,
А там таких аж цілий рій.
А замість квітів купа гною.
Бджола сказала: вибачай,
Не по дорозі нам з тобою.
Та й полетіла геть на луг,
Де пахло квітами й весною,
А муха тішилась в гімні,
Бджолу образила дурною.
Лети собі в свої квітки
Не візьму більше із собою.
Мораль проста та варто знать,
Вони не можуть буть рідньою,
Бо муха навіть поміж квіт
Собі шукає купу гною.
04.12.21
by Shtuka Yaroslav