Більше я не хочу мовчати,
в душі полум’я жалю горить.
Третій день я не можу літати.
Як я буду без крил своїх жить?
Льотні правила треба вивчати,
перед тим як здіймешся в блакить.
Бо як будеш під сонцем кружляти,
можеш крила собі підпалить.
Не найгірший той запах горіння,
крильців курячих смажених згад…
Бійся більше свого падіння
від вогненних стріл людських зрад.
Коли стріли впиваються в крила,
багряніють святі небеса,
смерть холодна охоплює тіло…
Так і сонце палюче згаса…
На землі окровлене пір’я -
уламки посмішок щирих очей,
і заколене в серце довір’я
руками жорстоких ідей.
Не звертайте уваги на мене,
це був просто невдалий політ.
І кохання, як завжди, скажене -
водночас магніт й динаміт.
Ми здіймемося знову і знову,
і запалимо сонця вогні.
Як криваву на крилах обнову
збережемо ті стріли в собі.
Хай ллються з небес кров’яні потоки
із тих ран, що відкриті стрілами ідей.
Всі, хто літають у небі – пророки,
що веселкою правди об’єднали людей.
Хай спрага польотів ніколи не згине,
хай високо мрії на крилах летять.
Таке вже життя янголино – пташине:
ще вище злітаєш, як крила болять.
(міцніше кохаєш, як крила болять)