Чорнилом вкривають дахи,
І нечутно проникаючи у шви заповнюючи наші ніші.
Ти спиш, безтурботний, рахуєш овечок.
Місто як пірамідка
Кожен чоловічок у ньому наполовину покалічений.
І не варта свічок гра в любить / не любить, в честь
Одні доліковуються, бо вони далекі
В інших девіз: дивуватися нема чому, ділитися нема чим.
Десь дурак крутить радіо,
Звідти голос мера закликає взяти та покарати їх.
Кого конкретно – без поняття, у місті страти
Влада як плутократія міцно переплітаються в обіймах
Чим ближче йдеш тим більше двіж із патрулями чути,
Тим ти гірше спиш, і уві сні біжиш.
Маси мокрих спин, вогкий дим,
Встає гора наростом.
Під нею руда, каміння обвал,
Зверху кварталів грона, банди, наркота,
Жандарми варварськи гвинтять підлітків.
Ти ще малий і не підозрюєш,
Як підозрюваних знімають сотні прихованих тварин.
Я не пасіонарій або лідер, щоб у казематі жити,
Але те, що наближається, називається концтабір.
Згущую фарби, завтра новий бій.
