Давай накінець дамо назву, Отій не простій тишині. Задираючись димом в легені. Осідає смолою на дні. Давай розпишу по одному, Все те, що вбиваю в собі. З часом зійде по новому, Наче квіти в бетонній плиті.
ID: 930321 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 08.11.2021 22:40:34 © дата внесення змiн: 14.11.2021 21:02:23 автор: Suran
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie