Про чорну каву й коліжанку
От пригадалось якось зранку,
про чорну каву й коліжанку,
про ризики, що кава має,
про те як у житті буває.
Прийшла до мене коліжанка,
кави зварив дві філіжанки,
прикрив на вікнах всі фіранки,
такі в нас з нею забаганки.
Тож сіли з нею каву пити,
на різні теми говорити,
і не помітили при тому,
що вже запізно йти до дому.
Тож залишилась в мене на ніч,
я побажав їй – На добраніч!
Та кава не давала спати,
прийшлося їй пісень співати.
Нам місяць світить крізь фіранку,
співав пісні я їй до ранку,
а зранку знову була кава,
я все співав, а їй все мало.
Така підступна чорна кава,
мало пісень і кави мало,
може побити філіжанки,
якось позбутись коліжанки.
Звабливий напій - чорна кава,
мені ту нічку нагадала,
купив я інші філіжанки,
не сплю, чекаю коліжанки.
