М.: А давайте пройдем босо́ніж!?
Як колись, по росі дзвінколистій!
Навперейми! Й трав чистих лупіж
Не впиняв ли́тва мрії пречисті ...
О.: Сонцесяйно зітхне виднокрай -
Зсушить промінь криштальнії роси.
Серед збіжжя волошок розмай
Ясно-синім лягає в покоси...
М.: Заарканить крайнеба вічі,
На го вістрі та клаптиком сходу.
Дотяглися до нього двічі,
Опріч цього не бачимо споду ...
О.: Чом, як коні стриножені, мрії
Зупинились у тихій покорі?
Онде схід полум'яно яріє -
І душа відкриває затвори...
М.: Щоб напитися того злата,
Ним залити просвіток довкружжя,
Та віддатися в день крилато,
Замінивши сильце на безмежжя!
О.: І полинути вільно степами,
Дух блаженний здійнявши на крила -
Закохатись у світ до нестями,
Упізнавши прозріння і силу!
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
23.10.2021 Португалія - Україна
