|
Той проклятий квітень
Все похоронив,
Як я не помітив,
Що не ту любив?
Тиха і тендітна
Спершу думав я,
Наче в полі квітка,
Але не моя.
Когось обіймаєш,
Але не мене.
Не бреши-страждаєш!
Але біль мине.
Ти колись кохала,
Вірю я...Однак
Кажеш,що чекала?
Що ж,я бачив як...
Все не так сприймала,
Завжди щось не так,
Так за що ж кохала,
І велась отак?
Ні,нема потреби
Горорить тобі,
Що я не про тебе
Пишу ці вірші.
Гірко десь,напевно,
І душа болить,
Не страждай даремно,
Так життя збіжить.
Може й обіцяла,
Але не мені!
Ти ж тоді не знала,
Що гориш в брехні.
Сміх тепер,та й годі
"Жертву" лиш вдавати,
При любій нагоді
Ціну набивати.
Заспокійся,люба,
Припини брехати,
Більше я не буду
Тебе нервувати.
Ти добилась свого:
Пострілом в віски
Ти мене,цілого,
Рвала на куски.
Ти придумуй кАзки,
Й вір у них сама.
Я й без твої ласки
Знав,що все дарма.
Дуже довго гралась,
Що ж,цій грі-кінець!
Гарно постаралась,
Щоб я став,як мрець.
Більше,сподіваюсь,
Стежки не зведуть.
Я й не намагаюсь
Все назад вернуть.
ID:
927882
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 13.10.2021 23:17:55
© дата внесення змiн: 13.10.2021 23:17:55
автор: El DoRaDo
Вкажіть причину вашої скарги
|
