Як же довго я тебе чекав,
Що мені довЕлось пережити...
Скільки я ночей не досипав,
Щоб я знову зміг полюбити...
Лиш тримай мене,міцно тримай,
В своїх теплих і ніжних обіймах.
І назад вже не відпускай,
В ту глуху і пропащу прірву.
Все,що було колись-забудь.
Треба далі нам якось жити.
Ще хвилину зі мною побудь,
Щоби потім дні не лічити.
Щоб вогонь знову в серці палав,
Щоб душа в цю осінь раділа,
Ти не знаєш,що я відчував,
Коли кров у венах кипіла.
Коли серце рвалОсь на шматки,
Як його розривали брехнею,
Як ломало від болю кістки,
Коли він досягав апогею.
Може ти і є той мій рай,
У якому я буду горіти?
Відпусти мене...І не тримай,
Бо тебе буде більше горіти...