Осінь…
Ностальгії серце просить…
Золото-багряними сльозами заливає тротуари…
Заховалось поміж листям щастя із журбою.
А душа самотньо тулиться до буднів,
Просить свята, й десь далеко споглядає море.
Так нестерпно тисне в грудях смуток…
І серпанком зустрічає ранок,
проводжаючи надвечір мрякою вогкою.
Лине плачем скрипки осінь
В невагомості небесної лазурі…
