А давай байдужістю на байдужість,
І дзвонити тим, хто чекає,
Йти за тими, хто дійсно кличе,
Снитись тим, що повірять в сни.
Досить вже проявляти мужність
Там де сил терпіти немає,
Там де ти для когось лиш звичка,
В січні не чекають весни.
А давай прощаннями на образи,
І нові привіти для щирих,
І відвертістю на відвертість,
Хай нечесні правила гри.
Звісно все небуде одразу,
Ти ж з наївних отих, вразливих,
Та викреслюй крізь біль і впертість,
Тих, що ділять любов на три.