В обличчя, мов у вікна зазирала,
Там душі за фіранками живуть,
За ними лиш одну, близьку шукала,
Її ще часто Музою зовуть...
Мою, таку єдину і знайому,
Забуту, не подібну на цей світ,
Яка, мабуть, пішла із мого дому
В ту мить, як почуття зійшли з орбіт.
В надіях своє серце відчиняла,
- Прийшла! - із криком бігла до дверей,
І риси рідні в усмішках шукала,
Й блакить безмежно-люблячих очей...
Краплиночку якої пам'ять вкрала,
З якою пів планети обійшла,
В обличчя, мов у вікна зазирала,
А в себе подивилась - і знайшла...
***
мені сподобалось. натхнення ВАМ! 
