В АВТОБУСІ РІВНЕ-НЕТРЕБА АБО ПОЛІССЬКО-РОМАНТИЧНА ІСТОРІЯ
В автобусі Рівне - Нетреба
Я вперше поглянув на тебе.
Чарівна і втомлено-гарна
Раптово прямісінько в Сарнах
І, мабуть, прямісінько з неба
Спустилась у Рівне-Нетреба..
Ти ледве несла свою сумку.
Мені чомусь спало на думку
Вона вдвічі більша за тебе...
І ледве у Рівне-Нетреба
Та сумка крізь двері вмістилась...
Тихесенько ти примостилась...
Приперся і всівся навпроти
І я із роззявленим ротом.
На тебе я так задивився,
що слиною ледь не вдавився.
Рокитне - выходити треба
З автобуса Рівне-Нетреба.
Та тут ти мене врятувала,
Ти вийшла й на вулиці стала
І я, мов прикутий до тебе,
Залишив те РІВНЕ-НЕТРЕБА
Хотів тебе взяти за руку..т
І серце з прискореним стуком..
І, мабуть, побачила ти
Як важко було мені йти...
І я вже не можу без тебе...
Поїхала ти у Нетреба. 0
