Знову гармати гримлять,
Потяги поруч риплять,
Мати стоїть у вікна,
Тож почалася війна.
Стрімко прийшла в дім біда,
Матінка зовсім бліда:
- Ненько, рідненька, чекай,
Я повернусь, так і знай!
Ти і надалі співай,
Пісні про наш небокрай.
Ти прокричала:- Стривай,
Ворога – сину, вбивай!
Візьми вишивану хустину,
В скрутну і лиху годину,
Життя збереже тобі сину,
І не зважай на сльозину,
Іди, захищай Батьківщину!
