9 травня – День перемоги та водночас День скорботи і пам'яті. Сучасність неминуче накладає свій відбиток на історію минулих подій. Певна річ, цей історичний процес має й зворотню дію, який з плином часу видозмінюється та переоцінюється. У кожного покоління свої ідеали та стандарти, так було завжди, та деякі етичні категорії, я гадаю, повинні існувати за правилом незмінності. Війна – мабуть, найбільш поширене антилюдяне явище, яке знецінює людське життя і все, що пов'язане з ним; жнива скорботи, що достались Україні, по різним оцінкам - до 7 млн загиблими. Статистика, що жахає, і ЦІНА, яка не має виправдання!
Засновник західної філософії Платон промовив: «Кінець війни побачать лише мертві». На мій погляд, більш досконалого визначення війні годі й шукати. Але будь яка думка не буває кінцевою, а тільки проміжною ланкою в довгому ланцюзі розмірковувань. Чомусь я хочу вірити в те, що загиблі побачили кінець війни не даремно , а з надією на те, що початок миру побачать живі. Та не тільки побачать, а й усвідомлять яка його ціна … Всі загиблі в війнах час від часу вертаються до нас, в будь який спосіб – в спогадах, зі шпальт друкованих видань чи в хроніках з телеекрану, нагадуючи нам, живим, що зв’язок між живими і мертвими непорушний, допоки не згасне людська пам’ять.
Віншуємо –
Згадуємо –
Пом’янемо.