Узваром відпоять
Поема
Пресвятій Трійці
з Пресвятою Богоматір’ю,
відкривши рот, присвячується
О Вічність!
Збіг є.
Вічність жити —
Тебе любить,
Тебе любити!!
В високих горах
є і вищий дар
і відпадає нижчих чар
це гірній гірним —
октеарн
і чую
і розпізнаю
я люблю гори
громокиплячу вищу річ!
і те що нижчому говорить
хоч нижче і шурує піч —
то відпадає
і клекотання і часів узвар —
о дар
це вищий є удар
о Вічність!
Вічність жити —
Тебе любить!
Тебе любити б!
все вік непевнеє говорить
я жив у горах!! —
бо чую ж все
це жив Тебе у горах
це ради Тебе
днями не вдома нині —
то не в горі...
а хвилі
ще над Тобою щось говорять? —
недавно вийшов з місць
що нижче
рівня
моря??
в любові жити —
це Тебе любити!
тільки — Тебе любити...
дарма що обломилось
мертвим море
дарма що там назвали
Мертвим море
тому така Твоя
громокипляча річ!
І не сказать — моя
грозокипляча річ
да, я буваю...
да,
Ти їм духовне —
вони ж плотськи сприймають... а ніч!..
буває в блискавці
нагай
є
й що така мова роздягає!!
а я від Тебе
не тікаю пріч
тоді у скелі блискавка —
вдаряє!!
26.04.2021,
Великий понеділок,
Київ
