ти звідки, солом'яне видиво,
стільки набрала знятків
і крафтових вушок горняток?
залиш хоч комусь на згадку
щось магнетично невидиме,
викресане і невитоптане:
небо розтоплене,
в спідньому,
втомлені поштовхи в мідному
тім'ячку мегабітному.
поки він стягне мереживо
і пелену з твоїх витоків
виточи з нього
всі вигуки
викрій у видихах звиток
слів.
та заримуй узбережжя
в нім.
ти, засоромлене видиво
і засолонена вигадко,
стільки у тобі витканих,
зітканих ранніх променів.
ти залиши невидиме,
щось магнетично невидиме
і сповідайся пошепки
в тіло душею
скошене.
