Коли спартанський цар трубив похід,
Казала мати синові у Спарті:
"З щитом чи на щиту вертатись слід.
А без щита вертатися не варто."
І подавала щит: "З щитом чи на..."
І більш - ні слова. Більше скажуть очі:
" Це, сину мій, не іграшки - війна.
Війна, мій сину, - справа не жіноча...
Та я з тобою поруч буду там.
Ворожий меч я відведу і стріли
І щит, що випав з рук, тобі подам,
І сил додам, коли покинуть сили...
Ти не турбуйся, що багато стріл
На тебе вороги готують, сину.
Ти будеш невразливий, мов Ахілл,
Якщо, звичайно, не покажеш спину.
З щитом чи на. Тобі це до снаги.
Тебе без сліз я буду зустрічати.
Хай, сину, плачуть наші вороги.
Нам, навіть мертвим, слід перемагати."
Він взяв щита і погляд не відвів,
Як подобає воїну й герою
і теж, лише очима відповів:
" Я повернуся, мамо, з поля бою
З щитом чи на... Мені це до снаги.
Мене без сліз ти будеш зустрічати.
хай, мамо, плачуть наші вороги.
Нам, навіть мертвим, слід перемагати".
