Мене відразу як не стало,
немов душа осиротіла,
я існувати перестала
у мить коли мене покинув.
Ти просто подзвонив і все,
сказав до іншої уходиш
і вже нічого не поробиш,
сказав, любив тебе, прости.
І зупинилось водночас
моє серденько, й подих зник.
Ніби погане йде кіно,
і я у ньому опинилась.
де зранку була ще твоя,
під вечір вже не знадобилась.
А як мені, ти не подумав?
Та вже запізно і питаю,
байдужа стала я тобі
і ти вже з іншою літаєш.
А ти ж колись зі мной літав,
я думала не помічав,
не бачив в інших наречену,
гадала час той нескінченний…
Та мрії мої всі дівочі,
як ти пішов тепер щоночі,
приходять з болем, з пустотою,
бо ж ти уносиш за собою
останні серця мого стуки.
та й стуків майже вже нема,
мій милий де ж твої рука,
аби зігріти моє серце,
коханий мій я ж геть сама.
Я вже й сльозинки не ховаю
я просто тихо помираю,
я на одинці помираю
лише згадав твоє ім'я.