Ясне небо покриють грозами,
Без жалю наші хазяїни,
Причини вистроять дозами,
За свої ідеї, за чиїсь окраїни.
Не повернені душі поголені,
На полях червоними маками,
Залишились пухнучи з голоду,
За малими й коханими плакати.
Лиш дати запальцьовані на фото,
Зігріють очі теплими й солоними,
Ми діти, що смертями були скроєні,
Все пам'ятаємо і не хоронимо.
Т.М.
