Як можна помирати в світі?
Не побачивши калини,
Не покохав тую дівчини,
Що лежала в білім цвіті,
Не проспавши тихі днини,
І не знав лихі години?
А в саду рудім, що дніє,
Піднімає сонце й мріє,
Тихий дядько на'м'я Бог,
Що пеньку вів монолог.
Розцвіта красна калина,
Завива в турботі днина,
Та все божиться Панас,
Наріза товстий ковбас.
Бог говорить про діброви,
Про ясні дівочі брови,
Та все крутить довгий вус,
Немов ста́рий сажотрус.
А Панас діймав з діброви
Горілки пляху, і на брови
Не мав бажання поглядати,
Бо все хтів роботу ймати.
Бог все гнівиться на нього,
Що божиться дурний на його,
І туптав, гримів ногою,
І наступив на скирту гною.
А дурне давай сміятись,
І все в чарку наливатись,
І дрібні сльозинки тре,
І від сміху чуть не мре.
Тай Бог питається у нього,
Чи багато щастя у дурного?
Той зі сміхом одвічає,
Тай все з гордістю мовляє,
Що щасливий він навік,
Допоки в Україні прожив вік.
ID:
909013
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.03.2021 22:18:44
© дата внесення змiн: 24.03.2021 22:18:44
автор: Юрій Іркаш
Вкажіть причину вашої скарги
|
