В плацкарті навпроти їхало дівча .
Очі голубі , і два великих бантика збоку.
Інший пасажир чомусь довго мовчав ,
А я відчувала , що не ступатиму й кроку.
І тиха ніч була нам за свого провідника ,
Не сварила, лиш іноді мотала головою .
І місяць був , що кожен раз зникав ,
Ховаючи себе за гладдю степовою.
Здавалося , усе це - історія хороша ,
Видумка чиясь, не менше і не більше.
Та знайте , автор сам несе цю ношу,
Коли усім сподобається щось інше.
