САМОТНІСТЬ. РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ. ПЕРЕКЛАД
Єлени Дорофієвської
САМОТНІСТЬ
Здаля самотність на зливу схожа.
Вона зринає з глибини морського ложа;
в вечірніх сутінках у небі води множить,
щоб опісля пролитись на міста.
І тільки небом марить злива та.
Вода все змінить і година темна
торкнеться згубних вулиць поверхово,
схолоне близькість спрагла та даремна,
від розпачу і втрат непевний сховок;
зупинетесь зневірено й нервово,
та постіль цю ділити вам навіки:
отак самотність потрапляє в ріки…
---
EINSAMKEIT
Die Einsamkeit ist wie ein Regen.
Sie steigt vom Meer den Abenden entgegen;
von Ebenen, die fern sind und entlegen,
geht sie zum Himmel, der sie immer hat.
Und erst vom Himmel fallt sie auf die Stadt.
Regnet hernieder in den Zwitterstunden,
wenn sich nach Morgen wenden alle Gassen
und wenn die Leiber, welche nichts gefunden,
enttauscht und traurig von einander lassen;
und wenn die Menschen, die einander hassen,
in einem Bett zusammen schlafen mussen:
dann geht die Einsamkeit mit den Flussen...
Rainer Maria Rilke
