Комусь одразу Бог дав крила,
Комусь примарились вони,
Комусь ті крила як вітрила,
Комусь не видно і спини ...
Комусь не мріялось літати,
Дехто злетів, одразу впав,
Хтось ними світ став затуляти,
Хтось зовсім сплячий в них постав ...
Якось під вечір за роялем
У нотах здогад появивсь,
Що крила ті тому відпали,
Що хтось під ноги лиш дививсь ...
Одразу в небо позлітали,
Про землю всяк одраз забувсь,
Ті крила знов повідпадали,
Крилатий розуму позбувсь ....
*Дякую за ідею Галі КостенкоНа фото - картина Шупляка Олега
Просто геніально! Я в захваті, дякую Вам за такий твір і можливість надихати один одного, це прекрасно!
Таки є крила у людей,
умовність їх і відстаь не лякають,
і незнайомості бар’єр
Долати крила нам допомагають ))
поки людина літає, вона живе ... дякую )
))
дякую ... таки є ... але часто заховані 
дякую
