Комусь так личить клоунська подоба,
Когось стократ палили на вогні,
Комусь образою чийсь розум, може врода,
І може до смаку зірки скляні …Яка то радість, коли щось відверто?!
Усмішка щира - сонце на руці!
Розкішне плаття – джинси ці потерті!
І слід чийогось щастя на щоці …Яка то цінність, коли щось насправді,
Без удавання, без якоїсь гри,
Смішні несправжні у своїй браваді,
І радість, ця мінлива, до пори …Яка то ніжність, коли просто в очі,
Який то вітер, коли між двома
Зірки літають, освітивши ночі,
І час пропав? Та ні … Його нема …Слова і мрії, і чиясь завзятість,
Такі спонтанні, тане сніговик,
Побачив в затінку чиюсь пихатість,
І посірів, ледь – ледь принишк …Чарівність світу
Тим, хто це побачив,
Його казки, всі за́думки й дари,
Не сніговик там у куточку плаче,
Це просто погубились кольори …Ще більший сніг … Та що там?! … Сніговиця
Взялась то все білити навкруги …
Така яскрава, гарна молодиця
Тут не одному зовсім вже не спиться …
Зима прийшла … і теплі вечори …
