Дивлюсь на світ крізь п‘яну призму своєї свідомості
Наче сиджу за брудним вікном.
Бачу тільки силует незнайомої постаті,
Нема дрібниць лише картинка загалом.
Краса ховається в деталях.
Щоб пізнати прекрасне – потрібно відчути біль.
Але мені набридно копатися в своїх, твоїх, чужих моралях
Я бачу всюди тільки гниль.
Тому щодня забруднюю своє вікно,
Щоб не торкатися очима цього світу
І не псувати зайвий раз нутро,
думки, що проростають плісняви цвітом
