Ти вимовляла правильні слова.
З відтінками несправжніх істин
Шукала спільну мову, не змогла.
Дарма наповнювала шепіт змістом.
Ти загубила у відтінках суть,
Пробачила самотності нещирість.
Куди тепер ті крила занесуть
Гірку поразку та невіру в сірість.
Ти час ламала на частинки днів,
Порушила відтінки втоми.
За вікнами ж ніхто не зрозумів,
Навіщо сутінки лишились вдома.
Дуже гарно, Юлічко! 
Удачі Вам! 
