луна́ стихла, відголоси чути,
не впустила їх до серцевини,
вся промокла при- та
голосними,
наголо токсична і безсила.
прийдеш на поріг, а я без зброї,
і вже не злякаюсь, і не зникну,
крізь вуаль тонку й огидну крикну:
"я ще не забула,
не відвикла,
не відмерло!"
затяглась лускою.
пальці б'ю, бо пишуть, навіжені.
кип'ятком заллю женьшенем
жмені,
не торкай лишень їх.
замело рубцями кожен вивих.
замело, а повесні розтане,
розіб'ю з моста чи над містами
щось живе і
що було востаннє.
