Люблю я в тихий нічний снігопад,
Зайти в зимовий сплячий сад.
Поміж дерев вкритих снігом ходити,
Сніжинки сріблясті в долоні ловити.
Сніг ковдрою білою все покриває,
Залишені мною сліди засипає.
Немов невидимка-двірник із мітлою,
Нечутно ходить слідом за мною.
Цей снігопад, як художник умілий,
Малює мені свій пейзаж чорно-білий.
Але під променем сонця ранковим,
Засяє пейзаж той сріблом казковим.
