криками тихими зупини мене,
знеслав у світі повійному,
розплав на пательні покійною,
зате вільною.
стиш мене.
моє мігреневе радіо,
не бачиш, як зникла за шатами
і як емігрує душа моя,
шматтями?
будинок мій кроплений протягом,
зобижений, із наругами,
оточений лісосмугами,
під куполом і недугами.
зблизь мене.
лиш до Всевишнього,
невже ти не бачиш, що зорана
вздовж і впóперек, зморена
горами смороду?
облишмо це
й те, що замовчано.
стиха штовхни до моїх глибин,
і сколихни стиха смерті плин,
щоб була я одна
й ти
один.