а дощ узимку - то нагрітий сніг
кришталики, обпечені коханням
лягають до зимових босих ніг
й купають їх в болоті, як у ванні
а усмішка - маленька ніжна тінь
великої і радісної втіхи
що не почула голосних хотінь
прорватися дзвінким веселим сміхом
а блиск в зіницях - то ясна печаль
сльозами ще не вимовлена туга
не зраджена здриганнями плеча
і співчуттям розчуленого друга
а тихе «ні» - то майже ствердне «так»
ще не смілива, та вже певна згода
як паперовий згорнутий літак
що кинув виклик дощовій негоді
нехай не все здається тим, чим є
в житті знайдеться місце таємниці
чиїмось виявиться нічиє
і те, що станеться, комусь насниться...
дуже вам вдячна - цінна ваша думка. так, із втіхою і радістю - смислова тавтологія, думала, коли про це писала. злорадство - теж втіха, тому хотілось закцентувати на радісній радості але якщо спаде на думку щось інше, краще - поправлю
поет-філософ - ніби маг-мастак -
акорди серця створює десниця,
і паперовий під дощем літак
кружляє... і не в силах зупиниться...
Дякую, Ulcus, Ваші глибокі твори завжди спонукають замислитися. Цікаво і неповторно. Успіхів Вам у Новому році, здоров'я, миру та натхнення! З повагою.
Жіноче "ні", у Новорічну ніч,
Доведена від ласк... нірвана!
Коли вже сукня впала з пліч,-
Як постріл із нагана.
Любите над нами жартувати.( розчулити друга)
Зимовий дощ заставляє грітись, паруватись. Чукчі перемершого чоловіка зігрівають тілами жінок. З Новим Роком Вас...Успіхів і натхнення.