Ми «Буквар» читали з сином,
Що аж очі пішли тином.
Кіт тихенько втік із хати,
Не схотів тут ночувати.
Від Алана та Аліма,
Голова в усіх боліла.
І в бабусі, і у тата
Слів не було, окрім мата.
Валер’янки не хватило,
Моє серденько схватило.
Знову сили наберуся,
За «Букварик» знов візьмуся.
Поки син слова читав,
То язик собі зламав.
Як закінчить син читати,
Буду сльози я ковтати.
Довго ми тоді не спали,
Бо «Букварик» всі читали.
Хто «Букварик» цей складав,
Рідну мову той не знав.
Валер’янки запасемося,
За науку знов візмемося.
Поки рік цей пролетить,
Всі успієм посивіть.
Надія Гуржій
17,11,2020р
