Ти довга така.вже листя опало,
Залишаєш мені затемнілу сльозу.
Від тебе, моя,вчора літо тікало,
Я прошу тебе припинити грозу.
Скажи мені,осене,сьогодні відверто,
Я все пригадав,що мій тато казав.
Чому ти така,чому така вперта?
А може ти, батьку,таку заказав?
Підійди до вікна,моя рідная мамо,
Чому на подвір'ї сльозинка,дощить?
Залишив тебе тато,залишив тебе рано,
Тобі,моя мамо,все до купи ліпить.
В садок лети,батьку,постукай в віконце,
Бо серце болить,ніч холодна, густа,
Зустрічав ти мене,зустрічав,гріло сонце,
А зараз,мій рідний,одна пустота.
Два світи,два світи,ділема одна
На твоєму подвір'ї чужинцем я став.
Коли,скажи, тату,настане весна?
Чи, може,не тут я,не тут виростав?
ID:
895674
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 21.11.2020 13:38:06
© дата внесення змiн: 21.11.2020 13:38:06
автор: Володимир Олійник
Вкажіть причину вашої скарги
|
Зворушливо...
