ДОНЬКА УКРАЇНИ
(присвячено Лідії Лисайчук)
Без рук, без ніг, здавалося б, каліка,
А тут виходить зовсім навпаки:
Здорова, поруч з нею, вже безлика –
Та, хоч без рук, а кожен день – стібки:
Майстерно вишиті картини, рушники.
Зуміє й цвяхи молотком – на диво,
А це не кожен вміє й чоловік.
Природа учинила хоч зрадливо,
Та жінка вдячна Господу повік,
Хоча важкий, та плідний її вік.
Скоріш, каліка той, хто має руки
Для перстнів золотих і для утіх.
Вона ж, долаючи нестерпні муки,
Щодень дивує в цьому світі всіх.
Величну душу не полонить гріх.
Окрилена майстриня і дружина,
Дарує світло кожен божий день –
Устами зроджена нова картина.
Життя – не сіре, жінка – не мішень,
Улюблена і справа, і родина.
Пишається такою Україна!
13 лютого 2018
(с) Валентина Гуменюк
