Костя грався на подвір’ї у футбол, ганяв туди-сюди, обігравав уявних захисників, та коли забивав гол у ворота, уявляв що це зробив "Реалу", і що потрапив у обійми Ярмоленка та Безуса. А на трибунах фани скандують його прізвище... Костя дуже любить футбол та є великим мрійником. Бувало сидить в автобусі біля вікна та дивиться на людей і мріє, що багато хто з них, навіть і дівчата ходять із сімкою "Динамо".
Адже він у клубі під сьомим грає! Як прийде зима, то починається новий турнір, тут його "Динамо" грає проти зграї сніговиків, яких він ліпив на городі, а потім прикочував на подвір’я. Сьогодні в нього був фінальний матч, який його команда виграла по пенальті, а переможне забив він! Тому кубок який хлопчик теж зліпив зі снігу дістався "Динамо".
- Тату ми перемогли! – радісно побіг до батька зі шматком снігу, схожим на булаву Костя.
- Як гарно було б бути зараз на землі... – у Божій бібліотеці читало книгу ненароджене маленьке Янголятко. Разом з нею змахнуло в гору крильцями та підлетіло до Бога, що стояв спиною та спостерігав за світом, проте почувши тихенький шум озирнувся.
- Щось трапилось, Ангелику?
- Батьку, мені дуже добре в раю, але дуже бракує земних батьків... Мої спогади лиш в книзі мого не прожитого життя. Ті батьки, що мали народити мене, можливо просто не мали можливості виховати мене... Батьку, я ще не знаю, що таке футбол та сніговими, але впевнений, що мені сподобається! – Ангеля простягнуло до Господа книгу та промовило:
- Батьку подивись у своїй бібліотеці, чи немає місця і моїй книзі? Я б хотіло власними ніжками гуляти по ній...
Господь відчинив одну хмарину, та пішов до самої найменшої полиці, й уважно почав перечитувати ряди людей, які не могли мати дітей. Витяг одну, а малого Янголяти поставив на те місце та сказав:
- Сьогодні в вечері Святий Дух спуститься на землю та вселить в утробу однієї жінки життя, що буде твоєю матір’ю!
- Спасибі батьку! – розвернувши крильця, розвеселилось Янголя та полетіло в зал "Надії та чекання". – Як гарно зараз бути на землі... – стоявши на засніженому подвір'ї дивилось в небо хлопченя. З неба падав лапатий сніг, а Костя підняв сніговий кубок вверх та щиро промовив:
- Господи, ще й кубок, я виборов для тебе!
