Колись я напишу для тебе вірша́
про те, що відчувала мо́я душа.
Промов ще хоч раз моє ім'я
і буду вільною до самого кінця.
Напишу тобі листа,
де горіти буде дотла,
де кайданів впаде великий шмат
і розпуститься п'янкий аромат.
Як вміє любити палко юнак?
Напишу тобі слова зо три,
головне до себе більше не горни.
Як втриматись від сили ніжної потуги?
А серцю вистачило тихої наруги.
Напишу тобі парочку слів,
що тепер? Один лиш гнів...
Стало гірше від думки пустих надій,
колись повернешся до мене, мрій...
Відчуєш дотик гарної довіри,
Боже, як я тобою хворіла..
Пройшла повз твої обійми,
пройшла повз мурашок на шкірі,
повз сніги навкруги,
а посмішку запам'ятаю я назавжди...
Відпустити хотілось стократ,
і який тепер результат?
Написала тобі вірша́,
так щоб спокійна була мо́я душа.
Відпустити не можу й досі,
не думаю що колись буду я в змозі.
