Якби стати твоїм дощем...
Я ж сльозами б лиш щастя лився,
Обвивав би тебе плющем
І проміннячком літа снився...
Якби ж подихом твоїм стати...
Зігрівав би в холодні ночі,
Теплим пледом тебе обвивати,
Що так іноді шкіру лоскоче...
Чи би поглядом твоїм стати,
Що ним влучила прямо в груди...
Я й каміння б навчив кохати,
А у нього б вже вчились люди...
Якби стати твоїм промінням...
Я ж і зиму зробив би літом,
Забуяло б зігріте насіння,
Поміж снігу квітучим цвітом...
Якби дотиком твоїм стати...
І щомиті тримати руку,
Розучився б тоді скучати
І ніколи б не знав про розлуку...
Якби стати єдиним цілим
І в ту мить зупинити час...
У обіймах цілунком несмілим,
Кожен день починався б для нас...
