Остання тяга сигарети,
Ковток червоного вина.
Чужі малюємо портрети,
Свого ж не бачимо лиця...
Про всіх і все поговорити,
Прошити кулею наскрізь.
Ми вміємо когось судити,
Хоч чітко кажуть нам: «Не лізь».
Немов товчем боксерську грушу,
Аж виступає зимний піт,
Ми вперто залізаєм в душу,
Хоч розумієм, що не слід.
Ми озираємось довкола,
Формуєм ряд дурних порад,
Знаходимо десь жертву кволу
І висипаєм їй цей яд.
Так може треба помовчати?
Не бути наглим слідаком.
А краще з себе розпочати
По чистому листку пером...
Остання тяга сигарети,
Ковток червоного вина.
Чужі малюємо портрети,
Свого ж не бачимо лиця...
