Колись,..
колись я був маленьким теж,
верхи дерев сягали до небес,
колись я ангелом літав над хмар,
з долонь дитячих пив нектар.
Колись строкаті махаони,
крилами закривали небо,
духмяніші за мед були піони,
симфонією був пташини щебіт.
Колись грізнішою була гроза -
в грудях все потрясали її громи,
а спалахи яскравих громовиць
доводили мій взір до втоми.
Колись мокрішими були дощі,
вьюни звивались у калюжах
і брали нас в політ хрущі,
а поруч не було байдужих.
Колись і ніч темнішою була,
Колись світили яскравіше зорі,
Колись нам вірилось словам,
Словам, які звучали у соборі.
